ХАРАКТЕРИСТИКА ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ
Мукачівського ліцею №8
Мукачівської міської ради
Закарпатської області
Художній музей Мукачівського ліцею №8 зареєстрований наказом управління освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 03.03.2003 року № 528, реєстраційний номер 06-32.
У музеї представлені різноманітні художні експонати різної тематики: малюнки та художні вироби учнів, муляжі, картини місцевих та закарпатських художників.
Музей працює за напрямками: графіка, живопис та декоративно-ужиткове мистецтво.
Графіка поділена на такі жанри: краєвид («Архітектурні мотиви Мукачева», «Пори року», «Готичні собори», «Архітектура України», «Собори України»), портрет («Портрети художників», «Портрети закарпатських художників»), гравюра на картоні («Млини»).
Живопис – один з основних видів образотворчого мистецтва, який художньо передає навколишню дійсність на площині за допомогою фарб. Твори, в яких правдиво передано фарбами все багатство навколишнього світу називаються живописними.
Живопис має різні жанри. За характером використання фарб розпізнають олійний, темперний, акварельний і гуашовий живопис. Їх виконують зазвичай на площині полотна, картону, паперу або стіні.
На полотні та картоні, які покривають спеціальним ґрунтом, щоб фарба добре зберігалася пишуть олійними фарбами («Замки Закарпаття»).
На папері пишуть акварельними та гуашевими фарбами. Характерною особливістю акварельних фарб – прозорість, що дає кольоровий ефект при просвічуванні паперу крізь шар фарби (серія робіт «Лісова школа», «Дерев'яні церкви Закарпаття», «Ілюстрації до Українських народних казок»).
Гуаш - живопис непрозорими, покривними фарбами. На відміну від акварелі гуашові фарби мають домішки білил і клею, від чого гублять прозорість і легко перекривають будь-який колір і дають відразу насичений тон («Національні угорські свята», «Зима в Закарпатті», «Українські свята», «Натюрморти», «Пори року»).
Монументально – декоративний: роботи виконані технікою «вітраж». Декоративно-прикладний: розпис по корі, роботи виконанні технікою «колаж». Паперова пластика об'єднує макети.
В музеї представлені роботи з ліпки та кераміки, які виконані різними техніками («Замок», «Ратуша», «Мукачівський монастир», «Пори року», «Соняшники», «Маки», «Закарпатські вечорниці»).
Вишивка – класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту. Вишивання «хрестиком» - одна з найвідоміших та найулюбленіших у народних вишивках. Саме тому в музеї найбільша кількість робіт виконана в цій техніці («Дівчина», «Картина», «Дівчина в саду», «Рушник», «Ікона»).
В нашому музеї є роботи виконані з бісеру різними техніками: мозаїка, нанизування, плетіння, а також виготовлення об'ємних квітів з бісеру на дротику, та унікальна робота: «Вишивка бісером», виконана в техніці вишивання по вільному контуру («Жіночі прикраси», «Декоративна картина», «Композиція квітів»).
У художньому музеї школи представлені жіночі костюми виконані різними техніками (хрест, гладь, полтавська гладь) різних регіоні України.
Відомо, що саме яскраве залишає в нашій пам'яті незабутні сліди. Часто виникає бажання зафіксувати свої спостереження, враження та хвилювання, щоб зберегти образи чудесних відкриттів. Саме тому в музеї зібрані роботи, які створили учні різними техніками: роботи з соломки («Квіти»), випалювання («Дивлюся, аж світає» до вірша Т.Г.Шевченка), художнє випалювання («Ларець», «Скринька»), інкрустація («Портрет Т.Г.Шевченка»), різьба по дереву (шкатулки, коробочки, кухонні дощечки).
Гостями Художнього музею школи відзначено високу оцінку виставки, а також майстерність учнів гімназії і велику роботу їх вчителів.
Отже, Художній музей школи – це справжній осередок художньо-естетичного навчання та виховання, що зримо допомагає воскресити нетлінне, заповітне, передусім – духовно-національну культуру українського народу.
Директор школи Бойко А.Т.
Загальна інформація про Художній музей Мукачівського ліцею №8
Там, за вікном нуртує сьогодення,
А тут, де тиша ніби вкопана стоїть,
По-своєму святкові і буденні
«Законсервовані»миттєвості століть.
Щоб ми могли своє вчорашнє знати.
Мов книгу знань, щоб погортали час,
Довірливо очима експонатів
Минуле наше дивиться на нас…
В 1994 році рішенням Мукачівського міськвиконкому спеціалізовану загальноосвітню школу-інтернат художнього напрямку було реорганізовано в гімназію-інтернат. В школі навчались діти віком від 7 до 17 років за спеціальною програмою. В навчальний процес були включені предмети рисунку, живопису, композиції, історії мистецтв. Тут діти навчались також вишиванню і ткацтву, гончарству і ліпленню, художній обробці дерева. В школі активно працювали гуртки «Рисунку і живопису», «Маркетрі», «Художня різьба по дереву», «Художня вишивка», «Макетування», «Ліплення з глини», які найближчим часом перетворились у творчі майстерні з відповідним обладнанням і спеціальною методикою роботи під керівництвом справжніх майстрів своєї справи – це художника, члена спілки художників України М.Л. Дзись-Войнаровського, художника-живописця С.Ф. Кіреєва, художника-скульптора П. Матла, вчителя різьби по дереву О. Кона, вчителів рисунку, живопису та композиції В. Кречковського, О.М. Парфенюк, Л.М. Парфенюк, М.В. Петканич, Є.Т. Паук, керівника гуртка маркетрі С.М. Мешкова, керівника ліпки В.І. Гагель, вчителя трудового навчання А.П. Шатохіної.
На фото (зліва на право): О. Кон (вчитель різьби по дереву), В. Кречковський (вчитель рисунку і живопису), А.П. Шатохіна (вчитель художньої вишивки), М.В. Петканич, Є.Т. Паук (вчителі рисунку, живопису та композиції), С.М. Мешков (вчитель маркетрі та аплікації з соломки).
Школярі мали змогу створювати власні художні вироби з різного матеріалу, вивчаючи і відроджуючи старі добрі традиції народних ремесел, якими славились наші предки.
Підтримуючи іскру таланту дітей, зусиллями педагогічного та учнівського колективів на чолі з завкафедрою художньо-естетичних дисциплін Паук Є.Т. та директором школи Качур Б.М. в 1997 р. було створено на базі Мукачівської гімназії-інтернату художній музей учнівських робіт, який в 2003 р. був зареєстрований наказом Управління освіти і науки облдержадміністрації при Закарпатському обласному центрі туризму і краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді, як музей художніх мистецтв.
Експонатами музею стали саме екзаменаційні роботи випускників школи з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва – кращі мистецькі твори живопису, графіки, вишивки, кераміки, витинанки, ліпки, аплікації соломкою, колажі і т.д. Навчання профілюючих предметів в школі проводилось за авторською програмою курсу «Рисунок, живопис та композиція», розробленою Паук Є.Т. З часом інтерес до вивчення народної творчості зростав, і в школі запрацювали ще гуртки макетування (керівник Чакань Г.Т.), лозоплетіння (керівник Кабаці І.І.), дизайну (керівник Іванчо Т.Р.), декоративно-прикладного мистецтва (керівник Гайда Д.В.), гончарства та ліплення з глини (керівник Масалович О.Ф. та Нодь Ж.З.), образотворчого мистецтва для початкових класів (керівник Бігун М.В.), бісероплетіння (керівник Когут М.В.), художня обробка деревини (керівник Хроменко Т.С.), вокальне мистецтво (керівник Макс А.О.).
На фото (зліва на право): М.Л. Дзись-Войнаровський (вчитель рисунку, живопису), О. Кон (вчитель різьби по дереву), Є.Т. Паук (заступник директора з художньо-естетичних дисциплін), М.В. Петканич, С.Ф. Кіреєв, Д.В. Гайда (вчителі рисунку, живопису та композиції), С.М. Мешков (вчитель маркетрі), А.П. Шатохіна (вчитель обслуговуючої праці).
На фото (зліва на право): Є.Т. Паук (заступник директора з художньо-естетичних дисциплін), Є.І. Кобаль (директор школи), Т.Р. Іванчо (вчитель композиції та декоративно-ужиткового мистецтва), Р.М. Дорожнікова (представник – завуч від дитячої художньої школи ім. М. Мункачі), С.Ф. Кіреєв (вчитель рисунку, живопису).
За весь час існування, художній музей відвідало чимало гостей з різних областей і міст України (Тернопільщини, Ужгорода, Києва, Рівного, Львова, Харкова, Чернівців, Волинської області та навіть Угорщини). На базі музею проводились Всеукраїнські, обласні та міські семінари вчителів художньо-естетичного циклу, директорів шкіл та методистів. Музей є місцем проведення різних шкільних позакласних заходів – виставок, конкурсів робіт учнівської творчості. Якщо заглянути в пам'ятну книгу відвідувачів, то тут можна зустріти щирі відгуки від побаченого. Ось що пише директор Тернопільської класичної гімназії, віце-президент Всеукраїнської асоціації «Відродження гімназій України» Віктор Тригуба: «Глибоко вражений естетикою, тематичним змістом і, в цілому, роботою гімназії та музею. Ваш заклад є дійсно центром духовності і культури чудового Закарпатського краю. Так тримати!». Або ось інші висловлювання: «Добре, що є такий заклад, де плекають юних митців нашої української землі. Мистецтво, особливо народні ремесла, повинні процвітати навіть в епоху індустрії і техніки…».
В музеї представлено художні експонати на різну тематику: малюнки та художні вироби учнів, виконані у різноманітних техніках і з найрізноманітнішого матеріалу.
Музей працює за напрямками: графіка, живопис та декоративно-ужиткове мистецтво.
Графіка завжди супроводжувала всі види мистецтва. Як самостійний вид образотворчого мистецтва, графіка поділяється на оригінальну (виконану власною рукою художника) та тиражну (друковану, поліграфічну – це ліногравюра, офорти, ксилографії, картонна гравюра і т.д.). Головними зображальними засобами графіки є лінія, штрих, крапка, пляма. Матеріалом для виконання графічних робіт є простий та кольорові олівці, фломастери, вугілля, туш-перо, сангіна. По цьому виду в музеї представлені роботи різних жанрів, таких як портрети закарпатських художників А. Ерделі, Й. Бокшая (вик. учениця 11 кл. Ядрихінська Л., керівник Кіреєв С.Ф.; 2004 р.); натюрморт кольоровими ручками (вик. Стороженко А., керівник Бігун М.В.; 2007 р.); архітектурний жанр «Дерев'яні церкви Закарпаття» в техніці «гризайль» (вик. уч. 11 кл. Попович І., керівник Петканич М.В.; 2003 р.), «Готичні собори» (вик. Ковач К., керівник Гайда Д.В.; 2005 р.); ілюстрації до літературних творів «Лісова пісня» (вик. Іваночко О., керівник Паук Є.Т.; 2007 р.), декоративна графіка «Пори року» (вик. Когут М., керівник Гайда Д.В.; 2004 р.).
Живопис – один із основних видів образотворчого мистецтва, який художньо передає навколишню дійсність на площині за допомогою фарб. Колір – найвідмінніший зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору, приведеного в творі в гармонійну систему, передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність предметів, їхнє природне забарвлення.
За характером використання фарб розпізнають олійний, темперний, акварельний, гуашевий живопис. Їх виконують за звичай на площині полотна, картону, паперу або стіни. На полотні і картоні, які покривають спеціальним ґрунтом, пишуть олійними фарбами (в музеї робота «Замки Закарпаття», вик. Кіреєва М., керівник Кіреєв С.Ф., 2002 р.).
На папері пишуть гуашевими й акварельними фарбами. Характерна особливість акварельних фарб – прозорість, що дає кольоровий ефект при просвічуванні паперу крізь шар фарби (в музеї роботи «Пори року», вик. Євич Н., керівник Петканич М.В., 2002 р. та «Ілюстрації до укр. народних казок», вик. Точаєва А., керівник Гайда Д.В., 2007р.).
Гуаш – живопис непрозорими, покривними фарбами. На відміну від акварелі, гуашеві фарби мають домішки білил і клею, від чого гублять прозорість і легко перекривають будь-який колір і дають відразу насичений тон (в музеї роботи «Натюрморт в різних направленнях мистецтва», вик. Алмаші М., 2005 р. та тематична композиція «Пори року», вик. Френіс Ю., 2007 р., керівник Гайда Д.В.).
Відносно призначення творів, живопис поділяють на монументальний, станковий, декоративний, декораційний і мініатюру. Монументальний живопис тісно пов'язаний з архітектурою. До нього належать стінний розпис громадських приміщень (фреска), панно, мозаїка. Це твори великі за розміром, вони розраховані на сприймання з великої відстані й виконуються, як правило, узагальнено, без дрібних деталей, локальним кольором (в музеї роботи-вітражі на склі, «Декоративне панно» - флоромозаїка, триптих-розпис на корі (вик. Саркісова В., керівник Кіреєв С.Ф., 2001 р.), серія мініатюрного розпису «Закарпатський пейзаж» (вик. Левкулич Б., керівник Кіреєв С.Ф.), серія лакового розпису дощечок.
Декоративно-ужиткове мистецтво. В музеї представлені роботи з ліпки та кераміки, які виконані різними техніками: це рельєфні пано «Гуцульське весілля» (вик. Гужвай О., керівник Масалович О.Ф.), «Мукачівський замок», «Ратуша», «Соняшники», «Маки». Ці роботи виконані вручну, вони не глазуровані. В цілому, композиція приклеєна клеєм ПВА на мішковину, яка закріплена на ДВП та все пано взято в рамку. Декоративні тарілки «Пори року» - це лиття шлікерної маси у гіпсові форми. Після сушки тарілки пройшли випалювання, потім нанесено білу глазур, поверху якої виконується малюнок, та знову повторний випал при температурі 950°С. Вази зліплені найдавнішим способом – ліплення джгутиками, та оздоблено накладними рослинними елементами.
У невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу є особлива, важлива частина – вишивка. З нею пов'язана майже вся багатовікова історія українського народу. Із покоління в покоління передавали майстрині своє вміння й повагу до праці, своє розуміння прекрасного й секрети свого рукоділля. У музеї представлені роботи виконані різними техніками: це і вишивані картини технікою «хрест», гладь, вишивка бісером, вишивані рушники, аплікація з тканини та художнє набивання на тканині. Техніка вишивання «хрестиком» одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках. Ним вишивали переважно сорочки, рушники. Зараз цей шов дуже поширений при оздобленні картин, скатертей, подушок, килимів та інших речей. Саме тому в музеї найбільша кількість робіт виконана в цій техніці: «Дівчина в саду», «Ікона», «Рушник», картина «Ангельська краса».
Є у нашому музеї представлені роботи і з бісеру різними техніками: мозаїка, нанизування, плетіння та вишивка з бісеру (вишивка по вільному контуру «Декоративна картина», «Композиція квітів»), а також виготовлення об'ємних квітів з бісеру на дротику. Нанизування з бісеру, як і вишивання, старовинне художнє ремесло, відомості про прийоми і способи роботи якого, про узори, мотиви, дійшли до нас із глибини віків усним переказом.
Художнє плетення з лози – одне з найдавніших ремесел. Воно виникло раніше, ніж кераміка, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Залежно від матеріалу художнє плетення поділяють на лозоплетіння, рогозоплетіння та плетення соломкою.
Лоза – найпоширеніший природний матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм, які представлені в музеї – це і сувеніри, підставки для хліба, «Кошик дитячий», «Корзинка для квітів», «Клітка для пташок» та ін.
Художні роботи з дерева – один з найбільш древніх видів декоративного мистецтва, де у всім розмаїтті відбилася творчість народних майстрів. За довгу історію існування мистецтва різьблення по дереву було створено чимало його різноманітних видів, які відрізняються різним ступенем виразності й складності виконання. Це і об'ємні різьблені іграшки, і плоскорельєфні види різьблення по дереву (тригранно-виїмчаста, заовалена з подушечим і підібраним тлом, контурна, рельєфна різьба). По цих техніках у музеї експонуються деревяні шкатулки та кухонні дощечки з різьбленим орнаментом (під керівництвом вчителів Кон О., Паук Є.Т.), інкрустація «Портрет Т.Г. Шевченка» (керівник Мешков С.М.), контурне випалювання картини «Дивлюся, аж світає» до вірша Т.Г. Шевченка, художнє випилювання «Декоративний метелик», «Декоративна шкатулка», «Скринька», роботи-аплікації з соломки «Квіти», «Гуцульська хата» (керівник Хроменко Т.С.).
Макетування – це об'ємне відтворення різних архітектурних об'єктів в точності, в усіх деталях, передаючи оригінал будівлі. Це складний, багатогранний, творчий процес. Тут немає дрібниць, починаючи з задуму макету і закінчуючи готовим виробом. Спочатку продумовують об'єкт, розробляють технічну документацію на його виготовлення (визначається форма, розміри, взаємозв'язок різних частин будівлі). Вибравши масштаб, виконується робоче креслення макету, далі підбираються необхідні матеріали, інструменти; дані креслення переносяться на папір чи картон і робота виконується в матеріалі.
Гостями Художнього музею Мукачівської гімназії відзначено високу оцінку виставки учнівських робіт, а також майстерність учнів гімназії і велику роботу їх вчителів-наставників.
З 2008 р. Мукачівська гімназія змінює художній профіль роботи на гуманітарний. Та педагогічний і учнівський колективи не зупинилися на досягнутому, вони продовжують поповнювати музей експонатами.
З 2011 р. кафедра художньо-естетичних дисциплін розпочала роботу над проектом «Народне мистецтво – це і твоя творчість» (під девізом «Дарувати людям красу через радість творчості), намагаючись і надалі якнайбільше учнів гімназії залучити до пізнання народного мистецтва українського народу, до вивчення та відродження народних ремесел рідного краю – як гончарства, вишивки, бісероплетіння; вивчення звичаїв і традицій нашого народу.